Я хочу поділитися основними принципами виховання — їх сім — яких ми дотримуємось в вихованні Ярослави та які допомагають нам насолоджуватися батьківством.
Деякі з принципів прийшли спочатку інтуїтивно, а деякі із них я усвідомила з часом і все ще вчуся слідувати їм.
1. Дивитись вглиб себе. Усвідомлювати насамперед свої власні емоції
Поведінка дитини викликає у вас емоції, це нормально, природно та важливо. Але ваші емоції стосуються вас, а не вашої дитини. Коли нас тригерить поведінка дитини і ми різко реагуємо, не розібравшись у своїх почуттях, – ми не можемо приймати раціональних рішень. І така «реактивна» поведінка ніяк не допоможе дитині в управлінні її емоціями та поведінкою.
Так що перший крок — це визнати, як поведінка вашої дитини змушує вас почуватися. Усвідомлення власних почуттів зараз знижує вашу реактивність. «Я злюсь», «Зараз мені ніяково через те, що дитина істерить при інших людях», «Я засмучена», тощо. Зробіть глибокий вдих. Скажіть собі «Я впораюсь». Коли ваші власні емоції під контролем, ви стаєте більш стійкими та чуйними батьками.
2. Утримувати баланс суворості та доброти
У вашої дитини завжди має бути голос, і ваше завдання – переконатися, що цей голос почутий і визнаний. Але вислухати запит дитини – це не означає, що запит завжди буде задоволений. Ваше завдання навчити дитину справлятися з моментами, коли «не все можна». Завжди мають бути побудовані чіткі кордони та встановлені правила.
В даному випадку суворість — якраз про те, що ви чітко говорите «ні», але при цьому ви спокійні. Коли ви спокійні та впевнені у своєму авторитеті, ваша дитина почувається в безпеці в руках надійних батьків.
Суворість — це не про погрози чи фізичні покарання. Така поведінка ніколи не прийнятна.
3. Дотримуватись єдиних правил у вихованні дитини
Усі, хто бере участь у вихованні дитини (мама, тато, няня, бабусі) повинні бути на одній хвилі. Не повинно бути ситуацій, коли, наприклад, мама не дозволяє їсти солодощі, а бабуся приходить у гості із пакетом шоколадок і дає це все дитині.
Дотримуючись єдиних правил, у малюка буде набагато менше приводів для маніпуляцій, а, відповідно, і приводів закотити показову істерику або називати когось, хто щось не дозволяє, – поганим.
4. Приймати усі емоції дитини
Переосмисліть ідею про те, що ваша дитина завжди повинна бути щасливою та радісною. Перегляньте своє ставлення до емоцій. Традиційний спосіб, яким ми класифікували емоції на хороші та погані, застарів. Емоції просто існують, вони не добрі, і не погані. Вони просто є. І всі емоції мають рівне право на існування.
Ви ніколи не попросите свою дитину перестати бути радісним, то чому ви повинні просити його перестати бути сумним чи злим? Звичайно, деякі емоції здаються страшнішими і складнішими для управління, тому наша природна схильність — уникати або поспішати швидко позбутися їх. Але всі емоції мають значення, і це нормально, що і ви, і ваша дитина їх відчуваєте. Важливо вміти визнавати весь спектр емоцій вашої дитини, без осуду чи критики та вчити дитину справлятися з усіма емоціями.
Пам’ятайте про те, що зараз це дитина, якій через 15-20 років житиме своє доросле життя і там йому потрібно буде впоратися зі своїми емоціями, не буде поряд мами, яка завжди знає, як і чим відволікти.
5. Говорити те, що ви маєте на увазі
Цим принципом я досі вчуся слідувати
Пряме спілкування життєво важливе у вихованні (і житті!). Пряме спілкування – це усвідомлення того, що ви хочете сказати, і говорити саме це. Часто це означає менше питань та більше прямих тверджень.
Замість«Чому ти ще не в ліжку?» спробуйте говорити прямо«Я хочу, щоб ти лягла у ліжко зараз.» Замість«І хто це все буде прибирати?» спробуйте«Зараз треба прибрати цей безлад, ми можемо зробити це разом”.
Пряме спілкування не означає, що ви говорите грубо чи холодно. Навпаки, ви спокійні, ви впевнені і чітко висловлюєте те, що маєте на увазі.
6. Якісно проводити час з дитиною
Щодня важливо і потрібно проводити якісний час із дитиною. Це може бути хоч би 15-30 хвилин — але це той час, коли ви повністю з дитиною. Без телефону. Без відволікання на інші речі. Це час, коли можете поспілкуватися з дитиною, запитати, як пройшов її день, що вона відчувала — поділіться своїми думками та почуттями. Це час, коли ви спільно займаєтеся тим, чим хоче дитина, і тим, що їй подобається.
Веселіться разом із дитиною! По можливості, сходіть разом у ігрову кімнату або пострибайте на батуті, розділіть з дитиною цю радість і сміх. Це незабутні емоції та дітям правда дуже важливо розуміти, що батьки поряд, можуть щиро сміятися та розділятися з ними це дитяче захоплення. Це дуже зближує.
7. Завжди тримати дане слово
Щоразу, коли ви про щось домовляєтеся з дитиною — обов’язково тримайте своє слово. Це є основою довіри між вами.
