Що таке криза 3 років?
Криза 3 років настає у період від 2,5 до 3,5 років, іноді трохи пізніше.
Батькам здається, що малюк просто став неслухняним, але причина такої поведінки криється зовсім в іншому: дитина хоче показати дорослим, що вона – особистість. Дитина прагне протиставити себе дорослим і показати, що вона самостійна людина. Вся ідея кризи трьох років полягає в тому, що «я сам» і «я так вирішив». Так як не всі свої бажання дитина може задовольнити сама — то на цьому етапі також виникає конфлікт між «я хочу сам» та «я можу сам».
На цьому етапі закладаються дуже важливі для подальшого життя дитини особистісні якості. Неправильне розуміння кризи 3 років може завдати шкоди як дитячому, так і дорослому життю. Нездатність дитини впоратися з кризою 3 років стане підставою для формування:
- несамостійності
- невпевненості в собі
- безініціативності
- нездатності розуміти та відстоювати свої інтереси
Дитина з такими якостями ймовірно зіткнеться з проблемою соціалізації. Крім того, у дорослому житті це також призведе до певних проблем. Наприклад, невпевненість у собі та нездатність розуміти та відстоювати свої інтереси спричинить професійну нереалізованість та/або залежність у сімейних відносинах. Саме тому важливо приділити увагу цьому віковому періоду вашої дитини та розібратися, яким чином ви можете допомогти дитині сформувати фундамент для благополучного та щасливого майбутнього.
У період кризи 3 років стоїть вибір між тим чи стане дитина в майбутньому самостійною особистістю або людиною, що постійно сумнівається і незадоволена життям. З кризи 3 років дитина виходить із новою системою самооцінки. Криза — процес неминучий, головне завдання батьків допомогти дитині її подолати.
Чим розумніше ви поведете себе при подоланні кризи 3 років, тим легше вам буде подолати підліткову кризу. І навпаки, якщо батьки досить жорстко та неадекватно відреагують на самостійність дитини та на її спроби реалізувати бажання, у неї може не бути позитивного досвіду бажати та бачити, як твої бажання реалізуються. А це призводить до таких негативних наслідків, як нездатність ставити та досягати цілей, особливо це важливо у дорослому житті. Нерозуміння того, що ти в житті хочеш — яскраво проявляється в підлітковому періоді.
Вікова криза провокує кардинальні зміни у житті дитини і зрозуміло, що батькам у цей період важко. Але важливо пам’ятати, що дитині складніше. Ви для дитини єдина опора, тільки ви можете їй допомогти, ви старші і у вас набагато більше досвіду. Тому батькам важливо зберігати спокій, як би часом важко це не було.
7 основних ознак кризи
1. Негативізм
Це відмова виконувати будь-які вимоги дорослого, постійні заперечення навіть на шкоду собі. При негативізмі діти відмовляються щось робити виключно через те, що це запропонували ви — батьки.
Важливо вміти відрізняти негативізм від непослуху. Неслухняність буває і у ранньому віці. Вона проявляється тим, що дитина робить те, що їй дуже хочеться, навіть коли дорослий не дозволяє це. Негативізм проявляється тоді, коли прохання походить від дорослого. Мотив відмови при негативізмі знаходиться в площині взаємин дитина-дорослий, а не в площині контексту ситуації, що відбувається. Наприклад, ви знаходитесь в гостях, де є ще інші діти, і вони там всі грають і веселяться. Ви кажете дитині «нам пора йти додому», а дитина відповідає «ні, я не хочу йти додому, я хочу грати». Це не негативізм, тому що дитині справді весело і вона має вагомі причини просити ще залишитися. Але якщо, наприклад, ви бачите, що дитина вже сидить нудьгує, і не знає чим зайнятися, і ви кажете «нам пора йти додому», а вона відповідає «ні, не хочу йти додому» – це негативізм.
2. Впертість
Це реакція дитини на своє рішення. Малюк наполягає на своєму не тому, що це йому дійсно необхідно, а тому, що він це вже забажав. Завдання тут як і при негативізмі одне — продемонструвати вам свою самостійність і незалежність. Тільки в одному випадку «я не робитиму це тільки тому, що ви мені про це сказали», а в другому випадку «я це робитиму і ви будете це робити, ТОМУ ЩО Я ТАК СКАЗАВ». Дитина хоче, щоб з її особистістю рахувалися, насамперед саме батьки. Наприклад, ви запитали у дитини, якого кольору шкарпетки він хоче вдягнути. І якщо він сказав «зелені», то ні на які інші він уже не погодиться. І якщо ви побачили, що чистих зелених немає або їх взагалі у вас немає — то з усіма іншими варіантами він не погоджуватиметься, тому що він уже сказав «зелені».
3. Примхливість (вередування)
Примхливість близька до негативізму та впертості, але має специфічні особливості. Якщо в перших двох випадках дитина протестує з цілком зрозумілих причин (не хоче йти додому або хоче тільки зелені шкарпетки), то тут виявляються капризи з будь-якого приводу. З’являється зайва вимогливість та постійна зміна поведінки. Наприклад, дитина просить вас принести води – ви приносите, а вона каже, що треба було воду принести саме у її чашці. Ви йдете – наливаєте воду в її чашку, а вона каже, що вода має бути іншої температури.
4. Самостійність чи свавілля
Дитина сама хоче щось робити, навіть ті речі, які поки що у неї не виходять. Частково це схоже на кризу 1 року, але там дитина прагне фізичної самостійності, а у віці 3 років йдеться про глибші речі — про психологічну самостійність, намір і задуми. Вона не буде просити вас про допомогу і навпаки буде навіть відмовлятися, коли ви пропонуватимете допомогти. Пам’ятайте, для дитини важливо «Я САМ/САМА».
5. Протест
У період кризи 3 років дитині дуже важливо, щоб на її думку зважали, і щоб до її думки ставилися серйозно. Якщо це не відбувається, дитина неусвідомлено провокує ситуації, в яких вона сподівається отримати визнання та повагу. Вона починає протестувати проти всього з однією метою – привернути увагу до своєї думки.
6. Знецінення
Дитина перестає цінувати те, що раніше їй було важливо і значуще. Це може бути як критика по відношенню до дорослої людини так і зовсім інше ставлення до улюблених іграшок, одягу, їжі. Тепер подарунок, про який вона мріяла, для неї не важливий, негарний, не такий, ви зварили несмачний суп і таке інше. Знецінення в першу чергу спрямоване на тих дорослих, які проводять з дитиною найбільше часу.
7. Деспотизм
Дитина намагається захопити та реалізувати владу в сім’ї, якщо йдеться про сім’ю з однією дитиною. Якщо в сім’ї кілька дітей, то найчастіше по відношенню до братів і сестер деспотизм проявлятиметься як ревнощі, що набувають форми агресії та конкуренції за батьківську любов і увагу.
Все має бути тільки так, як сказала дитина. Тут транслюється ідея «Я ГОЛОВНА», а не ви, і якщо вся сім’я зібралася йти до парку, а дитина хоче до річки – то всі мають піти до річки. Якщо вона вирішила, що мама повинна піти в магазин, то саме мама, а не тато, повинен туди піти, а якщо ні — то на вас чекає демонстративна істерика.
У наступному дописі розберемо практичні поради, які допоможуть справлятися з кожним із цих проявів кризи 3 років.
Як справлятися з кризою
Перша та основна порада — дотримуватися єдиних правил у вихованні дитини. Усі, хто бере участь у вихованні дитини (мама, тато, няня, бабусі) повинні бути на одній хвилі. Не повинно бути ситуацій, коли, наприклад, мама не дозволяє їсти солодощі, а бабуся приходить у гості із пакетом шоколадок і дає це все дитині. Дотримуючись єдиних правил, у малюка буде набагато менше приводів для маніпуляцій, а, відповідно, і приводів закотити показову істерику або називати когось, хто щось не дозволяє, – поганим.
У попередньому дописі ми розібралися із семи ознаками прояву кризи трьох років. Далі я розповім докладніше про те, як справлятися з кожною з цих ознак.
Як бути з негативізмом?
1. Пропонуйте дитині вибір скрізь, де це можливо
При негативізмі важливо вміти пропонувати варіанти вибору, але так, щоб обидва варіанти вас влаштовували і ви розуміли, що кожен з них ви зможете реалізувати.
«Ми зараз підемо додому або коли доп’ємо чай?»
Тобто у будь-якому випадку ви підете додому, але вибір «коли саме» дитина зробить самостійно.
«Ти їстимеш на сніданок кашу або оладки?»
Тут ви пропонуєте ті варіанти, які зможете приготувати. При цьому, якщо поставити питання без варіантів відповіді, наприклад «Що ти будеш їсти на сніданок?», то у відповідь ви можете отримати щось таке, що не зможете приготувати, і доведеться дитині відмовити, що може спричинити істерику. Тому дуже важливо думати на крок вперед 🙂
2. Попереджайте заздалегідь
Важливо навчитися заздалегідь визначати часові рамки для того чи іншого заняття.
«Ти можеш подивитись мультик 30 хвилин», і завести при цьому таймер. За 5 хвилин до кінця цього часу попередити «Ти можеш подивитися мультик ще 5 хвилин і потім ми його вимкнемо».
Можна давати дитині натискати на кнопку включення таймера, щоб вона була більш в це залучена. Також добре використовувати пісочний годинник на 5 хвилин. Тоді ви ставите його поряд з дитиною, і вона наочно зможе зрозуміти, що час минув. Так набагато легше закінчити те чи інше заняття, ніж якщо ви просто підійдете і вимкнете мультик, або скажите «все, збирайся, ми йдемо». Напевно, якби вас так поставили перед фактом, вам би це теж не сподобалося.
3. Мінімізуйте заборони
Не можна те, що справді небезпечно для дитини. І тоді слово «не можна» буде дійсно значущим для дитини і вона до цього прислухатиметься. Якщо заборон буде занадто багато і дитина це чутиме на кожному кроці — то вона просто почне ігнорувати всі заборони. Коли щось забороняєте дитині, то намагайтеся пропонувати альтернативу: це не можна, а це можна, і обов’язково пояснюйте дитині чому.
Як бути з впертістю?
1. Пропонуйте дитині вибір
Як і у випадку з негативізмом, щоб уникнути прояву впертості, важливо спочатку формулювати своє питання, пропонуючи тільки ті варіанти, які ви зможете задовольнити.
«Якого кольору шкарпетки ти хочеш одягти, рожеві чи жовті?»
2. Ведіть діалог з дитиною, ставлячи питання так, щоб вона могла сама прийти до того, що її бажання чи поведінка недоречні.
Якщо дитина відповість, що не хоче ні який з цих варіантів, і вибирає ті шкарпетки, які, наприклад, брудні зараз, важливо не говорити відразу «ні». Ставте дитині питання таким чином, щоб вона сама могла прийти до того, що зараз її бажання недоречно.
«Я зрозуміла, що ти хочеш одягнути зелені шкарпетки. Просто вони зараз брудні, і я думаю, що у брудних тобі не буде комфортно. А який у них неприємний запах. Як думаєш, варто їх зараз одягати?».
«Зараз зелені шкарпетки брудні, ти можеш мені сьогодні допомогти їх випрати і завтра їх одягнеш, а сьогодні давай виберемо якісь із цих. Як тобі такий варіант?»
Найчастіше дитина тут зробить правильний вибір. Бо якщо ви не будете категорично говорити «ні», їй не буде сенсу впертись і вона зможе міркувати логічно.
Як бути з примхливістю?
1. Задавайте дитині питання, щоб відрізнити «примху» від реального та обґрунтованого бажання.
Наприклад, ви даєте пляшечку з водою, а дитина відмовляється і вимагає чашку. Запитайте: «А чому ти хочеш пити саме з чашки?». Якщо дитина спокійно може пояснити причину — це не примха, а конкретне обгрунтоване бажання, його можна і треба задовольнити.
2. Використовуйте іграшки для прикладу
Якщо ж у відповідь на ваше запитання, відповіді не буде або відповідь буде типу «тому що», або «просто так», або «я сказала, що хочу з чашки» — тут на допомогу приходять іграшки 🙂
Можна звернутися до якоїсь із іграшок: «Арчі, а ти питимеш воду з пляшки? Ярослава не хоче. А ти бажаєш? Тримай, пий, будь ласка». Найчастіше після такого Ярослава каже, що, звичайно ж, питиме воду з пляшки. Тут можна додати «гарний вибір, я рада, що ти вирішила попити воду з пляшки, я теж так зробила б».
3. Навчіть дитину говорити про свої прохання конкретніше
Важливо навчити дитину тому, що потрібно говорити про свої прохання конкретно, щоб вони були задоволені. Я так і кажу «Будь ласка, наступного разу, коли проситимеш воду, уточни, ти хочеш її пити з пляшки або з чашки».
Як бути із самостійністю?
Заохочуйте самостійність
Важливо заохочувати самостійність дитини у всіляких безпечних проявах і тоді у неї буде набагато менше бажання виявити її в якійсь небезпечній справі. Просіть дитину про допомогу і обов’язково дякуйте їй за це, так вона відчуватиме себе важливою. Допомагаючи вам, у дитини формується значуща самооцінка «О, я мамі допомогла, без мене вона б не впоралася», і це важливий внесок у взаємини з вами та у її впевненість у власних силах.
Із чим дитина може допомогти? Ви можете попросити принести вам якийсь легкий і не крихкий предмет або викинути щось у відро для сміття. Коли дозволяє час, залучайте дитину до процесу приготування їжі. Можна дати безпечний дитячий ніж і поруч з вами вона може нарізати овочі. Обов’язково хваліть дитину і наголошуйте на тому, що це вона САМА нарізала, одягнулася, викинула сміття, помила руки, і так далі.
Як бути з протестами?
1. Поважайте особистість дитини
Для неї важливо, що ви усвідомлюєте, що поруч людина зі своєю думкою, яка здатна приймати рішення. Запитуйте думку дитини щодо того, який би одяг вона хотіла б купити, куди піти погуляти, яку іграшку взяти з собою, і наскільки можливо задовольняйте ці бажання чи запропонуйте альтернативу.
Ярослава мала період виключно рожевого кольору в одязі. Після того як з’явилася улюблена рожева сукня і вона буквально не хотіла її знімати. Про всі інші кольори вона не хотіла і чути, вони були їй негарними. Тоді я прийняла цей її вибір, ми разом пішли в магазин і вона обрала собі ще кілька одиниць рожевого одягу. З того часу весь одяг та взуття для неї ми купуємо тільки з нею, щоб вона могла вибрати те, що дійсно їй подобається і що вона носитиме. Поступово ця пристрасть виключно до рожевого пройшла і зараз у її гардеробі знову є різноманітність. Якби на її думку щодо рожевого спочатку не зважали — впевнена, що протести щодо одягу були б досі, а збори на прогулянку перетворилися б на кошмар 😁
2. Дайте дитині відчути свою значущість
Для цього можете просити дитину допомагати вам у домашніх справах та бажано позначити завдання, які виконуватимуться на постійній основі. Так дитина відчуватиме свою відповідальність і значний внесок у тій чи іншій справі. Обов’язково завжди дякуйте за надану допомогу.
Як бути із знеціненням?
Не долучайтеся до суперечки
Якщо дитині все довкола «не те» і «не так» намагайтеся спокійно на це реагувати. Якщо іграшка «не така» — ну значить не така, це її думка. Не треба сперечатися з дитиною, говорити «ти сама просила її купити». Дайте дитині час, сьогодні щось не подобається – завтра може бути по-іншому.
Також у таких ситуаціях із знеціненням можуть допомогти іграшки. Якщо суп або каша «не така» — запропонуйте її іграшці, яка знаходиться поблизу. Це може стимулювати змінити свою думку.
Як бути із деспотизмом?
1. Навчіться поступатися дитині у непринципових питаннях
Навчіть дитину розмірковувати та робити вибір, шукайте компроміс, пропонуйте можливість вибору, пояснюючи наслідки кожного з варіантів. Перед тим, як наполягати, обговоріть з дитиною її позицію, висловіть свої припущення та побоювання, і подумайте, що страшного може статися, якщо в цій ситуації поставитися з повагою до думки дитини і зробите так, як вона хоче.
2. Навчіть дитину ввічливо говорити про свої бажання
Розкажіть дитині про те, що потрібно використовувати слово «будь ласка» у своїх проханнях і говорити про них спокійно, а не криком чи командним тоном. Зробіть це правилом, яке не можна порушувати.
Якщо говорити про своє бажання спокійно — ми це обговоримо і, наскільки можливо, задовольнимо його. Якщо кричати, намагатися командувати чи виявляти агресію – то бажання задоволене не буде.
Тут, звичайно, дуже важливий ваш приклад. Зверніть увагу на те, як у вашій родині прийнято говорити про свої бажання, чи завжди ви використовуйте «будь ласка» і «дякую». І якщо не завжди — то зверніть на це увагу, і намагайтеся використовувати завжди і тоді дитина наслідуватиме ваш приклад.
